Марінка Масеус. Обрані [не] бути, 2018 рік.

1 місце у конкурсі Sony World Photography Awards 2019 | 1 місце у конкурсі LensCulture Portrait Awards 2019.

Ця серія фотографій є частиною проекту «Радикальна краса» (Radical Beauty) – міжнародного фотопроекту (організованого Даніелем Вайсом), метою якого є надання людям із синдромом Дауна належного місця у візуальному мистецтві. Молоді жінки, з якими працювала Марінка Масеус, – Джульєтта ван Брукхайзен, Марго ван Маурік, Емма Кемп, Евеліна Камперман та Тессель Керстен – усі мають потужну волю до успіху. Довести, хто вони є насправді.

У серії фотографій «Обрані [не] бути» художниця розмірковувала над їхньою реальністю – бар’єрами, з якими вони стикаються, відмовою суспільства бачити їхні можливості, невидимістю їхнього справжнього я. Авторка передала цей досвід візуально, щоб привернути увагу до накладених суспільством обмежень.

Мета Марінки Масеус – передати цей меседж, одночасно демонструючи індивідуальність, красу та сутність героїнь. Вона з майстерністю знайшла тонку межу між тим, щоб зробити їх по-справжньому видимими, та одночасно передати їхню невидимість і бар’єри навколо.

«Обрані [не] бути 01», з серії фотографій «Обрані [не] бути», 2018

Ця серія фотографій є частиною міжнародного фотопроекту «Радикальна краса». Його мета – надати людям із синдромом Дауна належне місце у візуальному мистецтві. Молоді жінки, з якими я працювала, мали потужну волю до успіху. Щоб довести, хто вони є насправді. У серії фотографій «Обрані [не] бути», я розмірковую про їхню реальність – бар’єри, з якими вони стикаються, відмову суспільства бачити їхні можливості, невидимість їхнього справжнього я. Моє завдання – передати цей досвід візуально, щоб привернути увагу до накладених суспільством обмежень та нашої нездатності бачити повз забобони. Добре відчувається їхнє бажання змусити нас до неупередженого бачення. Вони хочуть, щоб світ БАЧИВ їх, і коли ми це робимо, наше сприйняття обов’язково змінюється.

«Обрані [не] бути 02», з серії фотографій «Обрані [не] бути», 2018

У Нідерландах люди з синдромом Дауна зібрали свій досвід у так звану «Чорну книгу» (Zwartboek/ Blackbook). Вони запропонували уряду цю книгу в якості каталізатора змін. Збірка оповідань у цій книзі розбила моє серце. Навколо стільки дезінформації! Це призводить до поширення упереджень, які мають колосальний вплив на життя людей з синдромом Дауна.

«Обрані [не] бути 03», з серії фотографій «Обрані [не] бути», 2018

Люди із синдромом Дауна та їхні сім’ї часто стикаються із фрустрацією та біллю через те, що між можливостями людей із синдромом Дауна та їх сприйняттям у суспільстві є принципова невідповідність. Ця розбіжність існує на багатьох рівнях. В першу чергу це негативно впливає на життя людей із синдромом Дауна: починаючи із ставлення до них і до можливостей здобування освіти та професії. По-друге, через однобокий пристрасний наратив, упередженість у суспільстві та відсутність точної інформації сім’ї, які отримали позитивний результат пренатального скринінгу (NIPT), змушені приймати болісні рішення.

«Обрані [не] бути 04», з серії фотографій «Обрані [не] бути», 2018

Батьки, з якими я познайомилася, з великою любов’ю говорили про поповнення своїх родин та наголошували, що більшість викликів пов’язані не з народженням дитини з синдромом Дауна, а з реакцією суспільства. Школи, які відмовляються приймати цих дітей, коментарі незнайомців, членів сім’ї, лікарів тощо. Постійні перешкоди, які заважають їхній дитині реалізувати свій потенціал, залишаються невидимими.

«Обрані [не] бути 05», з серії фотографій «Обрані [не] бути», 2018

Що стосується їхніх особливостей, то професійна акторка Сара Горді красномовно описує це так: «Коли ви познайомилися із людиною з синдромом Дауна, то сталося саме це – ви познайомилися із людиною. Всі ми особливі». Однак часто люди не дивляться далі, щоб відкрити для себе унікальну особистість, з якою вони могли б познайомитись. Таким чином, замість того, щоб побачити перед собою яскраву особистість, люди, наче страждаючи від тунельного зору та короткозорості, не бачать нічого, крім власних упереджень і тому для них різні люди з синдромом Дауна зливаються в один образ.

«Обрані [не] бути 06», з серії фотографій «Обрані [не] бути», 2018

Працюючи з Джульєттою, Марго, Еммою, Евеліною та Тессель, я побачила їхній потенціал і була глибоко зворушена їхніми яскравими індивідуальностями. Я спостерігала чесність, відданість справі, волю до успіху, професіоналізм та непереборну здатність дарувати любов у чистому вигляді. Але в першу чергу я бачила чистоту; те, що ви отримуєте, є оновленою версією того, що ви бачите, оскільки в нашій взаємодії було менше фільтрів. Це є цінним дзеркалом, у яке решта суспільства може побачити себе.

«Обрані [не] бути 07», з серії фотографій «Обрані [не] бути», 2018

97% сімей, у яких є дитина з синдромом Дауна, заявляють, що вони є цінним поповненням сім’ї, що вони приносять щастя і радість. Тим не менш, у деяких країнах 94% жінок переривають вагітність, коли отримують позитивні результати тестів. Це відкриває питання, наскільки неупередженим та нейтральним є потік інформації, чи передається позитивний досвід, чи тільки інформація про проблеми. Який саме наратив просочується у суспільство?

«Обрані [не] бути 08», з серії фотографій «Обрані [не] бути», 2018

Я була шокована, коли дізналася, що після позитивного результату аналізу на синдром Дауна, перше запитання, яке лікар задає жінці, таке: “Коли ми плануємо аборт?”. Замість того, щоб запитати: „Чим я можу вам допомогти, щоб ви могли прийняти найкраще рішення для вас і вашої родини?” Жінку відразу спрямовують на „позбавлення від цього”. Значить, ця жінка ніколи не отримає належної інформації для прийняття обґрунтованого рішення щодо своєї нової дитини та майбутнього поповнення родини.

«Обрані [не] бути 09», з серії фотографій «Обрані [не] бути», 2018

У даний момент голоси багатьох маргіналізованих груп стають голоснішими, набувають впевненості – вони претендують на гідне місце у суспільстві. Чи то спільнота ЛГБТ +, чи то небілошкірі люди, жінки, які чинять опір об’єктивації жіночого тіла через #metoo і #timesup, чи то спільнота людей із синдромом Дауна. Це давно назріло і зараз прийшов час. Особливо це стосується синдрому Дауна, оскільки темпи технологічних розробок щодо пренатального скринінгу диктують, що нам слід обговорити питання інклюзії – що раніше, то краще.

«Обрані [не] бути 10», з серії фотографій «Обрані [не] бути», 2018

Дуже сумно, що деякі країни – наприклад, Ісландія та Данія – можуть похвалитися «майже ідеальними викоріненням». Скоро більше не буде людей із синдромом Дауна і ми не зможемо побачити, хто вони є.

Біографія

Марінка Масеус (1970 р.н., Нідерланди)

Марінка здобула ступінь MBA в Амстердамській фотоакадемії, а потім вивчала буддистську психологію. Це сформувало її філософський шлях та стимулювало її спрямовувати свої концепції та почуття у зображення. Робота Марінки обертається навколо людей та їх місця у суспільстві; її фотографія – це спосіб спілкування із зовнішнім світом на теми, які її хвилюють (несправедливість, нерівність) та відображають суттєву частину її зв’язку із життям. Зрештою, її підхід до фотографії стосується спілкування з людьми: Марінка пам’ятає кожен момент, коли вони ненадовго впускали її у своє життя.

Нагороди: 1 місце у конкурсі Sony World Photography Awards 2019 | 1 місце у конкурсі LensCulture Portrait Awards 2019 | 1 місце у конкурсі TPOTY 2018 | конкурс Recipient Lucie Award | Фотограф року 2016 по версії IPA | тощо