Якщо у фокус уваги соціальних заходів (нарешті) потрапила боротьба із дискримінацією, то політика інклюзії не повинна реалізовуватись лише через страх покарання або як данина моді. Різноманіття та інклюзивність насправді є не тільки гарантією того, що у Державі працює верховенство права – коли всі, незалежно
від походження, сексуальної орієнтації, гендерної або релігійної приналежності, можуть вільно висловлювати себе, відкрито та гідно жити, – вони також забезпечують згуртованість та єдність суспільства, у якому панують прогресивні погляди та інновації. Тому що інклюзія справді сприяє відкриттям і творчості.

Крім того, різноманіття та інклюзія є тими двома ключовими словами, які об’єднують десять проектів цієї виставки. Я хочу привернути вашу увагу до одного з авторів робіт, представлених на виставці, – відомого фотографа Олександра Чекменьова.
Ви можете переглянути фотографії, відібрані з його серії «Паспорт», знятої під час болючого періоду пост-радянського переходу. У 1995 році автора найняли для того, щоб зробити для нових паспортів портрети лежачих чи малорухомих людей на дому. Чекменьов побачив жахливі умови, у яких проживали літні та хвори люди – і ще у ті часи показав кричущу відсутність належної соціальної та фізичної інфраструктури у своїй країні. Йосип Сивенький (США/Україна) – переможець нашого конкурсу Open Call, який представив частину своєї потужної і відкритої документальної серії фотографій про солдат, які повертаються з Донбасу. Він слідує за ними під час їхніх щоденних страждань, відкриваючи жорстоку реальність безкінечного і вже буденно звичного збройного конфлікту. Я також хочу відмітити присутність талановитого і яскравого німецького митця – Гуідо Клумпе, який зробив своє зорове обмеження перевагою та унікальною мовою мистецтва, поєднуючи абстракцію та яскраві насичені кольори. Глибока та делікатна робота американської мисткині Мері Беррідж м’яко занурює нас у світ аутизму, ще досить маловідомий, і дає можливість набути «іншу» точку зору, по-іншому подивитися на наше середовище. Нарешті, хочу підкреслити надзвичайно прекрасну серію фотографій мисткині Марінки Масеус (Нідерланди) «Обрані [не] бути». Авторка пропонує концептуальне тлумачення портретів молодих жінок із синдромом Дауна, які стикаються із бар’єрами та несправедливістю сучасного суспільства.

Через 30 років після набуття Незалежності – у часи, коли Україна має продовжувати віднаходити себе і будувати знову – тема інклюзивності здається очевидною та необхідною для Фото Київ 2021. Протягом кількох років теми гендерної рівності та різноманіття були предметом численних дебатів, однак все одно залишається прогалина у рівні поінформованості щодо певних груп, які все ще непомітні: літні люди, люди із психічними або фізичними розладами, люди із обмеженою рухомістю. І зараз вся увага приділяється якраз цим людям – тим, чиє життя викривляється та зневажається – заради справедливості та поваги до них.

Кароль Глозе Піду
Кураторка